Про що тут йдеться:
1. Чи потрібно гріти сучасні мотори?
2. Чому дорівнює один холодний пуск?
3. Чи потрібно заряджати новий акумулятор?
4. Чи небезпечна установка акумулятора більш високої ємності?
4.1. Чи варто при заміні батареї переходити на тип AGM?
5. Як вибрати пускові дроти, якщо батарея підсіла?
6. Чи можна запустити мотор через гніздо прикурювача?
6.1. Компенсація розрядки, або як підгодувати батарею?
7. Що краще: тосол або антифриз?
7.1. Чи можна додавати в охолоджуючу рідину воду?
8. Чи можна за допомогою антигелю розморозити застиглий на морозі дизель?
Перший сніг на осінніх вулицях, хоча ще тиждень тому стояла літня спека, завжди здається несподіванкою. Нічого страшного, звичайно ж, але… На жаль, значно зростає кількість водіїв, які не розуміють, чим таким особливим зимова їзда відрізняється від літньої. А найчастіше і не хочуть розуміти. Люди не готові до будь-яких зимових неприємностей і губляться, коли вони відбуваються саме з ними. Ми щиро хочемо, щоб у всіх, хто сяде за «зимове» кермо, був гарний настрій. Висловимо думку оцінювачів авто щодо найбільш поширених міфів і просто життєвих ситуацій.
1. Чи потрібно гріти сучасні мотори?
Розхожий Міф №1 – Ні, не потрібно! Мовляв, це лише стародавні «Жигулі» із «Тавріями» потрібно було прогрівати. А ось будь-який сучасний автомобіль цього не потребує. Міфологію підтримують представники великих автомобільних концернів: мовляв, в нашу машину сів – і поїхав…
Тим часом двигуни сучасного BMW, по суті, нічим не відрізняються від старої Таврії: усюди є і кільця, і підшипники. І поршні там гріються по одному і тому ж алгоритму. Їх днища нагріваються від робочого тепла досить швидко, а ось зони канавок, що контактують з холодним циліндром, «запізнюються». Виникають великі перепади температур, а з ними – критичні напруги металу. І канавки для кілець можуть образитися на того, кому захочеться на крижаній машині хвацько стартанути із замету або з ходу «зробити» когось на більш дешевому авто…
Ще один нюанс: чим сильніше форсований мотор, тим більше навантажені підшипники. Тому вони більш вимогливі до якості мастила. А всі розмови про те, що у нових моторів нібито принципово інша конструкція — міф. Якщо, звичайно, говорити про ДВС, а не про електромобілі…
Коротше кажучи. Якщо вас хоч трошки хвилює ресурс вашого мотора, то взимку його обов’язково треба гріти! Хоча б хвилину, поки змахуємо сніг, і все таке. Потім можна потихеньку рушати. Так мотор прогріється швидше. Але при цьому не варто відразу ж тиснути на праву педаль до упору.
2. Чому дорівнює один холодний пуск?
З роликів на Youtube та зі сторінок сайтів автомобільної тематики чомусь люблять озвучувати міфічну величину (міф №2). Мовляв, один зимовий пуск — це витрата ресурсу двигуна, як на 100 км пробігу. Тим часом вказувати будь-які точні цифри тут неграмотно. Все залежить і від типу мотора, і від залитого масла, і від температури за бортом. Та й що таке 100 км: в пробках, на трасі або на бездоріжжі? Важливо просто розуміти, що непрогрітим деталям доводиться дуже важко — ось і все.
– Слухай, а у тебе як машина в -30 заводиться?
– Та хто її знає, – вона не відкривається…
3. Чи потрібно заряджати новий акумулятор?
Автори міфів переконані, що не потрібно (міф №3). Мовляв, генератори зараз потужні, батареї необслуговувані, а тому свої N років акумулятор повинен спокійно виходжувати без сторонньої допомоги. Тим часом це повна нісенітниця, яка може особливо неприємним чином відгукнутися якраз взимку.
Справа в тому, що сучасна їзда, особливо міська, майже завжди пов’язана із короткими пробігами, стирчанням в пробках і частими пусками мотора — заїхати сюди, зайти туди, заправитися тут… При цьому практично всі енергоспоживачі — фари, вентилятори, контролери, склоочисники, обігріви, музика — справно висмоктують все, що можуть. Інша справа на заміському шосе, де генератор швидко відновив би «справедливість». Але в умовах міської штовханини він просто не встигає це зробити. До того ж не зайве нагадати, що на морозі батарея практично не приймає заряд: їй потрібно хоч трошки зігрітися. Ось чому будь-який акумуляторник може розповісти десятки історій про те, як незадоволений покупець притягує йому куплену пару тижнів тому батарею — мовляв, «не крутить»… А з чого їй крутити щось?
Правильна відповідь така: в ряді випадків це буває необхідно! Незалежно від вартості машини та марки батареї. Тривожні нотки можна почути при черговому пуску мотора: стартер починає лінуватися, а лампочки меркнути. Особливо важливо звертати на це увагу при використанні автомобіля у міському циклі.
4. Чи небезпечна установка акумулятора більш високої ємності?
Міфологія говорить: небезпечна, тому що батарея постійно буде недозаряджатися, а генератор може… згоріти! Це міф №4. Щоб перевантажити автомобільний генератор позамежними зарядними струмами, потрібно змусити його заряджати якийсь немислимий акумулятор. Скажімо, в кілька тисяч ампер-годин. Реальний опір батарей до зарядного струму практично однаковий — що для батареї в 55 Аг, що в 75 Аг. При цьому генератор веде зарядку постійною напругою, а тому при відомому опорі перевантажувальним струмів взятися нізвідки.
Само собою, що в умовах хронічних недозарядов (зима, пробки, короткі пробіги) ви в підсумку посадите будь-який акумулятор, але ампер-годинник тут абсолютно ні при чому.
4.1. Чи варто при заміні батареї переходити на тип AGM?
Ці батареї поки ще не отримали широкого поширення серед водіїв в Україні, а тому створення персональних міфів не удостоїлися. На ділі ж AGM відрізняють більш висока енергоємність і живучість — зрозуміло, що їх ціна вище. Загалом, якщо кошти дозволяють, а автомобіль оснащений великим числом енергоспоживачів — супутниковою сигналізацією, лебідками, потужною «музикою» тощо, то заміна звичайної батареї на AGM може бути виправданою.
5. Як вибрати пускові дроти, якщо батарея підсіла?
Міфологія впевнена, що тип проводів особливої ролі не грає (міф №5). Мовляв, можна «прикурювати» і товстими, і тонкими. Але це повна нісенітниця. Серйозні пускові струми витримують тільки товсті дроти з потужними крокодилами, що забезпечують впевнене захоплення клем батареї: як донора, так і «потерпілого». З’явися в ланцюзі хоч «шматочок» зайвого опору, вся енергія піде в нагрів горе-проводів.
А як же бути з тими випадками, коли вдавалося обходитися тонкими проводами? Дуже просто: таке можливо лише тоді, коли проблемна батарея ще трохи жива і теж намагається крутити. При цьому практично всю роботу виконує саме вона, а зовсім не донор. Але якщо штатна батарея здохла зовсім, то номер не пройде. Якщо тільки не почекати, поки вона підзарядиться по цих проводках до мало-мальськи робочого стану, а вже потім намагатися крутити стартер.
6. Чи можна запустити мотор через гніздо прикурювача?
«Так можна, звичайно ж!» – переконані творці міфу №6. У магазинах повно зарядних пристроїв, що представляють собою провід з двома штекерами на кінцях. Один встромляєш у своїй машині, інший – до сусіда. Потім повертаєш ключ, пускаєш мотор, і всі справи…
А насправді? Для початку можна згадати, що запобіжник гнізда прикурювача розрахований на скромний струм — ампер у 10-15. Стартер таким не крутнеш, але. Якщо дуже хочеться спробувати, то шанс все ж є. Тільки … доведеться довго чекати, поки заряди вашої та сусідської батарей зрівняються маленьким струмом. Тому придумайте, чим зайняти на весь цей час сусіда, який, мабуть, хотів кудись поїхати, але замість цього змушений стирчати біля вас.
6.1. Компенсація розрядки, або як підгодувати батарею?
Про існування пристроїв компенсації розряду багато хто навіть не здогадуються. Про зарядні пристрої знають усі, а ось якісь «підзарядні» – що це? І як їх правильно називати? І головне, чи потрібно таке особисто мені?
А потрібні ці пристрої ось навіщо. Уявіть, що ваш автомобіль тижнями стоїть у гаражі без руху. І ось, коли він раптом терміново знадобився, з’ясовується, що батарея підсіла настільки, що крутити стартер вже не може. А якщо це трапляється постійно?
У подібну ситуацію часто потрапляють автомобілі, що демонструються у автосалонах. Грає музика, горить світло, але мотор не працює. Ось і тягнуться під капот тоненькі проводки, що підживлюють штатну батарею машини від зовнішнього джерела. При цьому великі струми не потрібні. На практиці досить компенсувати споживання штатних мікроконтролерів електронних систем. Сучасні гаджети споживають десятки міліампер, їх старші товариші минулих років випуску часом «їли» на порядок більше. Здавалося б, можна підключити зарядний пристрій і не мучитися. Але далеко не всяка «зарядка» розрахована на постійну роботу протягом тижнів, а то й місяців. Інша справа, якщо виробник приладу сам вказує на подібну можливість його використання.
Чи варто шукати в магазинах простенькі «підзарядники» або краще придбати багатофункціональний зарядний пристрій? Ми вважаємо, що другий варіант кращий: різниця в ціні не космічна, а повноцінний «зарядник» у господарстві не завадить. До того ж придбати його куди простіше, ніж вишукувати по Інтернету екзотичних «братів менших».
7. Що краще: тосол або антифриз?
Міф №7 – чемпіон серед міфологів. Як і відповідь на нього: мовляв, для іномарок потрібен антифриз, а для вазів й таврій – тосол. Це маячня! Насправді тосол відрізняється від антифризу тим же, чим оселедець відрізняється від риби. Тому що тосол — це теж антифриз.
Нагадаємо ще раз: будь-яка охолоджуюча рідина – це антифриз! Який купити? Тільки антифризи просунутих виробників! Краще підтвердження якості – посилання на схвалення продукту серйозним автовиробником, будь то «Мерседес-Бенц», «Фольксваген» тощо. А будь-які невідомі бренди краще відразу обходити стороною – гірше не буде. До речі, на сайті будь-якого серйозного автовиробника точно вказано, кому він видавав своє схвалення.
7.1. Чи можна додавати в охолоджуючу рідину воду?
Здавалося б, категорично не можна, особливо взимку: це ж ясно без жодних міфів! Однак відповідь невірна: можна! Але тільки в тих випадках, коли мова йде про невеликі обсяги, скажімо, 100 мл. Пояснення просте: якщо мова не йде про глобальний виток антифризу, то подібна нестача може бути викликана простим випаровуванням води. Тут доречна аналогія з акумуляторами, в які у минулі часи потрібно було підливати дистильовану воду. А такі компоненти охолоджуючої рідини, як етиленгліколь, випаровуються куди повільніше.
Зрозуміло, коли нестача охолоджуючої рідини оцінюється літрами, воду лити не можна. Адже вона або закипить завчасно, або розірве на морозі двигун на шматочки. У цих випадках потрібно усунути причину відходу рідини, після чого замінити її цілком.
8. Чи можна за допомогою антигелю розморозити застиглий на морозі дизель?
Творці міфу №8 часто описують це як основне призначення антигелю: мовляв, якщо за ніч замерзло, то заливай і чекай, коли «потече»… Тим часом все не так райдужно: якщо дизпаливо застигло, то порятунок лише в одному: потрібно тепле місце. Антигелі знижують температуру застигання, але не в змозі перетворити літню солярку на зимову. Тому подібні «зілля» годяться лише для профілактики, але ніяк не для лікування. І якщо паливо вже почало міняти агрегатний стан, то виливати якісь «чарівні рідини» до баку марно.
Залежність від якості зимового палива є однією з головних особливостей дизельних двигунів, тому на вибір АЗС треба звертати особливу увагу.
Як переконатися, що вам заливають дійсно зимове паливо? Загалом-то, рецепту немає. На паспорт якості, звичайно, можна поглянути, але впевнено можна сказати, що там все буде «правильно».
Тому загальна порада банальна: категорично уникати будь-яких нефірмових АЗС! На великих мережевих заправках ймовірність нарватися на бодягу все-таки значно нижча, ніж у невідомих продавців.
Знавці радять придивлятися до АЗС, де заправляються далекобійники. Ці хлопці користуються своїми джерелами інформації, які часто є досить об’єктивними.
Чим змахнути сніг та як сколоти лід?
Окреме місце у комплексі дій з підготовки авто до зими займають засоби для чищення снігу та льоду, які часто псують настрій водіїв зранку, або після робочого дня.
Чомусь вважається, що всі щітки однакові… Як ми зазвичай чинимо: купив першу-ліпшу, кинув у багажник і забув? У кращому випадку оцінимо розміри або колір, потім поглянемо на цінник – ось і все. Не сподобається, – при нагоді купимо щось інше. Або хтось подарує: штучка яскрава і корисна.
Однак потрібно знати, що найчастіше виробники використовують недорогі пластики, які бояться всього на світі: і ударів, і холодів, і навіть ультрафіолетового випромінювання. Тому перевагу варто віддати полікарбонатовим виробам, які стійко переносять зазначені неприємності.
Тепер про щетину. Яка краща: м’яка або, навпаки, жорсткіша? На наш погляд, все-таки жорстка. Вона зобов’язана скидатися сніг, який далеко не завжди невагомий і пухнастий. Побоювання подряпати при цьому лак сильно перебільшені: він досить міцний. Втім, як би на догоду боязким клієнтам, майже всі щітки мають розпушену щетину з подобою пензликів на кінцях. Особливого пуття від цього, загалом-то, немає, але додаткова впевненість у відсутності шкоди для лаку все ж з’являється.
Телескопічні ручки на практиці рідко виявляються затребуваними. Звичайно, якщо належить змітати сніг з якогось мікроавтобуса, то діватися нікуди. Але для звичайних седанів та їм подібних кузовів така ручка відверто марна. Більш того, подібні конструкції на практиці раз у раз норовлять провернутися або розсунутися проти вашої волі. А у подовженому стані вони, як правило, втрачають жорсткість і користі не приносять. Загалом, без особливої потреби не женіться за довжиною.
Щодо скребків. Майже кожна щітка оснащена такою «зброєю». У будь-якому випадку основне завдання скребка — сколювати зі скла лід – вимагає стійкості до ударних навантажень на морозі. Передбачити його поведінку заздалегідь важкувато, зазвичай пластик поганої якості у кімнатних умовах взагалі не гнеться, нагадуючи жорстку плоску пружину. На холоді такий виріб швидко хрусне. Скребок із полікарбонату повинен служити довше. А ось сталеві вироби краще залишити для довбання асфальту. Лід вони, швидше за все, здолають, але рано чи пізно чекайте подряпин — і не тільки на стеклах.
Нарешті, пару слів про рукоятку. Краще, якщо вона утеплена. Тоді на морозі не обов’язково надягати рукавички. При цьому якщо ви все-таки хочете користуватися довгою щіткою, то переконаєтеся, що утеплена накладка знаходиться у зручному для використання місці, а не десь біля щетини.
ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ, ДРУЗІ!
